Неформальна освіта для дорослих як шлях до глибинного навчання

Навчання – це робота, важка робота. Для того, щоб людина мала бажання докладати зусилля, їй потрібна мотивація. Педагогіка впродовж тривалого часу використовувала метод оцінювання діяльності – винагорода або покарання студентів. Просто кажучи, біхевіоризм став моделлю, з якою стикаються у школах більшість учнів та студентів: правильні відповіді та поведінка винагороджуються хорошими балами, а помилки і прогалини караються низькими. І тут є ряд припущень: що всі учні та студенти здатні діяти і виконувати у бажаний спосіб, якщо вони просто докладатимуть зусиль, що всі мізки працюють однаково, що хороші оцінки або уникнення поганих оцінок себе і для себе є достатньою мотивацією вчтися, і що є передбачуваність у навчальному середовищі.

Щодо цього у Скандинавії існують альтернативи, що мають багаторічну традицію. Фолькбілднінг розпочався у 19 ст. як проєкт із забезпечення писемності та математичної грамотності для дорослих у Данії у той час, коли датське суспільство проходило трансформацію до більш інклюзивної демократії. ЇЇ засновник Н.Ф.С.Грундтвіг визнав, що ці навички були необхідними для людей, якщо їм слід брати повну участь у демократичних процесах сучасної держави. Потрібно щось зробити, щоб включити дорослих, у яких не було можливості відвідувати школу, будучи дітьми. Концепція фолькбілднінгу або неформальна освіта для дорослих швидко поширилася по Скандинавії до Фінляндії, Норвегії, Ісландії та Швеції. Відтоді вона поширилася і до Танзанії та Курдистану.

Фолькбілднінг відступає від цих механістичних поглядів на набуття знань та фокусується на індивіді як на учаснику процесу, у якому на передній план виступає мотивація, стиль навчання та підходящість для індивіда та групи. З цією зміною акцентів індивід стає учасником групового процесу. Питання що, як, чому та скільки є центральними у фолькбілднінгу. Учасник залучається до відповіді на ці питання, а також і до вивчення матеріалу. Навчання у такому середовищі стає груповою та соціальною діяльністю. Воно починається із обговорення: учасники залучаються у процес, де попередні знання, зацікавленість, сильні сторони та різноманіття стають активами у навчальному процесі. Тоді на питання що, як, чому та скільки відповідають разом із іншими учасниками та вчителем. Процес веде до ідентифікації того, що “знають”, “відомо, що не знають” і забезпечення бази для опрацювання того, що “відомо, що не знають”. Деякі навчальні ситуації маю передбачувані і відомі результати, деякі ведуть у сфери, які не уявляли ні вчитель, ні учасники. А фолькбілднінг використовує непердбачуваність у результатах як навчальний момент.

Це трансформація, на задній план відходить оцінювання досягнень індивіда, як або винагороджуються або караються відповідно високими або низькими балами, а на перед виходаль колаборативне навчальне середовище із переспективою салютогенезу у навчанні. Учасники не конкурують один із одним, а заохочують один одного докладати ще більше зусиль до спільного вкладу. Тоді саме по собі підвищується різноманіття, толерантність та повага до думки іншого. Кожен учасник відточує свої власні мисленнєві процеси та загострює власні аргументи щодо свого куту зору, не у конкуренції з іншими, а у дружньому середовищі, де можна відкритися і виникають, розглядаються, оцінюються та або схвалюються, або відкидаються ідеї.

Оцінювання індивідуальних зусиль у цьому оточенні включає не лише отримані знання, а й необхідні аналітичні навички та навички відкритого обговорення та прийняття рішень. А також і спососіб, у який учасник підходить до навчання, включно із відкритістю до асиміляції та пристосування. Дуже важливим уроком у навчальному процесі розглядається розуміння того, що слід вивчити, чому це важливо, як найкраще себе застосувати (грунтуючись на інтроспективному погляді на власний стиль навчання) для отримання нових знань, а також як група разом із вчителем вирішує, коли вже набутий достатній рівень розуміння і проникливості. Це тренує критичне мислення про мисленнєвий процес, метапроцес. Потрібно завжди давати відповідь на останнє питання “Що ми з цього навчилися?”, особливо, коли результати неочікувані.

Ціль фолькбілднінгу – працювати як група над тим, що буде вивчатися, як це буде продемонстровано і що найважливіше – як це досягнути; навчатися вчитися і не навчатися лише для здачі тесту, тому це і є неформальна природа. Оскільки середовище навчання створюється спільно з учасниками та вчителем, воно виховує дорадче демократичне середовище. Фолькбілднінг заохочує до більш глибокого індивідуального залучення, коли учасники взаємодіють із повагою один до одного. Набуття інструментів, щоб вчитися, стає сходинкою до навчання впродовж життя. Немає завершених та всеохоплюючих тренінгів чи курсів. Забезпечення учасників інструментами для визначення того, що є невідомим та шаблони дослідження, які допомагають у набутті нових знань, розширює можливості учасників і надає впевненості у собі та самостійності, щоб продовжувати навчання довгий час після завершення курсу.