Є питання?
МИ ONLINE

Прийняття замість очікування

картинка посту 19-11-2024

It is the 1000th day of the war in Ukraine, of accepting the harsh reality and of dim hope for peace. As Ukrainians we are still fighting for our land, history, culture, language, nationality, identity and for our own way of thinking, feeling and doing; we are struggling for freedom both physically and mentally.

Being not a warrior but just a person working with people in the field of emergency pedagogy I can still witness how this struggle for freedom develops both inside and outside children and adults. This struggle takes place in a distance of 1000 km from the frontline in the city of Rivne, which is a relatively quiet area of the country in the west. As far as I decided to stay here at my place and keep the saying which I was once told by a wonderful Waldorf teacher “do what you can and it will be what has been given”, I would like to illustrate this struggle by taking the example of my work as a trauma pedagogue.

In 2022, the year the war in Ukraine began, I made efforts to survive physically having different strategies of freezing (not knowing, feeling and willing to do anything), avoiding (flee from the city into the village, flee into myself, illusions, avoiding contacts etc.) and fighting (helping soldiers, opposing everything what was Russian, including language, manufacturers etc.). Sure, I knew all the methods that could support me mentally but I was not able to apply them, I just accepted that fact. In a half of a year I was trying to survive psychologically and was going through various crises and disorders, however, I was lucky to meet Friends of Waldorf Education with their trainers giving Emergency Pedagogy in Western Ukraine. That meeting supported me and I could apply all the methods I knew and share them with others. Thanks to Martin Straube I became able to understand, perceive and feel what happened to me and my country and I regained faith again going through different strategies of survival.

What is happening now? I am accepting everything that comes in my life not expecting and fleeing into the illusion of quick victory or true division of the territories or common acts to resolve the conflict. I am doing what I can with my own speed and contemplating what has been given to me. Fortunately, I am not alone in my doings and views and it supports me a lot. First, I have my friends and we arrange and make lectures, workshops and all sorts of classes for the traumatized adults and children and I should say that there are lots of traumatised people in Ukraine. Second, we feel the material support from abroad – from European people who are struggling too and striving to do what they can and we really appreciate it. Third, we recollect our values and virtues that cannot be taken away because they are within us, passed to us with traditions, language, culture and generations.

Last but not the least, accepting not expecting gives me a clear understanding that there is no good, no bad, there is something in between like empathy when “I am I” and (not but) “I feel others”. In such unity something new is being born and this new is faith. Faith in every child that comes to our trauma pedagogy class showing disturbances in behaviour, faith in every adult who is not ready to change him- or herself, faith in myself and my Higher Self that I am at right time and right place – I am here and now, not fleeing not fighting but being. A new strategy of survival should be called “BEING” and I am just learning to be with it, to feel it and to understand it.

I am pretty sure that most of the Ukrainian people are also on this path of learning and in this process of being. What’s more, we are giving this example of being to the future generations getting out of the transgenic transmission of traumas. We are trying to stand even more firmly on our own feet than ever.

Попередній пост
Фото вчителя
Вчителька, травмопедагог
Василюк Мирослава Миколаївна
Освіта:
Перекладач, викладач, травмопедагог
Національний університет «Острозька академія»
Національний університет «Острозька академія»
Досвід:
8 років

Мирослава, вчитель вальдорфських класів для школярів віком 9-13 років. Маючи практичний досвід у сферах викладання, перекладу, організації бізнесу та просвітницької діяльності, у 2016 р. започаткувала заняття не лише для власної доньки, а й для інших дітей, які потребують всебічного розвитку і живого навчання на основі вальдорфської педагогіки. «Мені цікаво все, особливо щось нове і здорове, тому коли побачила вальдорфську педагогіку і відчула її вплив на себе, зрозуміла, що це новий і здоровий напрям, який відкриває постійно нові горизонти та розвиток як для дітей, так і для вчителя. Окрім дітей, люблю свою сім’ю та подорожувати з ними, багато читаю та ходжу в походи в гори»

Фото вчителя
Психологиня
Якимчук Світлана Миколаївна
Освіта:
Психолог, логопед
Національний університет «Острозька академія», логопед, Кам’янець-Подільський Національний університет ім. І. Огієнка
Національний університет «Острозька академія», логопед, Кам’янець-Подільський Національний університет ім. І. Огієнка
Досвід:
8 років

Світлана, вчитель вальдорфських класів для школярів віком 6-9 років. Через велике прагнення організувати вальдорфську школу у Рівному і дати сину сучасну європейську освіту, надихнулася на створення вальдорфських класів для першачків у 2021 році. «Дуже люблю дітей. Почала працювати з ними ще під час навчання в університеті. В мене завжди була ідея створити такі заняття, на яких діти не просто будуть вчитися, а творчо, гармонійно, душевно та духовно розвиватися та зростати. Саме такими є наші вальдорфські класи»

Фото вчителя
Вчителька
Крупко Олена Ігорівна
Освіта:
Економіст, бухгалтер
Національний університет водного господарства та природокористування
Національний університет водного господарства та природокористування
Досвід:
7 років

Олена, вчитель вальдорфських класів для школярів віком 9-13 років. Зацікавившись альтернативною освітою та бажаючи найкращого для своєї доньки, проводить здорові гармонійні заняття на основі вальдорфської педагогіки та організовує дозвілля для школярів із радістю та задоволенням. «Як мама завжди мріяла про творчу школу для своєї доньки і зараз щаслива, що вона тут. Як учитель - радію, що можу пізнавати цей дивовижний світ разом з дітьми. Також люблю бути на природі, люблю готувати. Цііную кожну хвилину проведену зі своєю сім’єю»