Рубікон – це особливий період життя дитини, коли вона підходить до свого 9-10-го року життя і переходить певний поріг чи річку, яка розділяє дитинство і підлітковий вік. Якщо дитині не вдається пройти цей поріг, то у дорослому віці вона повинна по-новому його пройти у 33 роки.
“Рубікон можна перейти тоді, коли свідомість і вольові сили діють спільно від того, що сходяться у грудях, де постійно чергуються тепло серця і рух легень”, пише Жак Мольман. “Щоб перейти рубікон потрібно мати довіру, мужність і визнання (зі сторони інших людей)”.
Багато людей живе у несвідомому страху, вони завжди бояться перейти свій рубікон. Адже потрібна мужність жити своїм життям, а не чекати доки сенат благословить тебе, власне, як це відбулося із Юлієм Цезарем, який перейшов річку Рубікон, не дочекавшись погодження сенату і зробив правильний вчинок!
Якщо говорити про здоров’я як про силу зцілювати самого себе, то ця сила виникає в більшості на рубіконі. Це сила сказати “ні”, це сила налагодити власне життя. Коли у нас не вистачає цієї сили, ми трохи хворіємо. Тому рубікон є найважливішим моментом життя.
Часто діти можуть змінюватися у цей період: погляд стає печальним, хода важкою, помітною стає чутливість дитини. Діти у цей період прагнуть до самотності, бо лиш там можуть знайти себе і дорослим важливо не заважати їм бути наодинці.
“Рубікон дитини залежить від дорослих і їхньої картини світу. Якщо потрібно, то батьки мають розширити картину світу, а можливо і змінити її”, пише Герман Кьопке.
А що ми як батьки могли б змінити, щоб допомогти дітям пройти рубікон?
