Навіть перед тим, як малеча приходить, робота вже кипить у садочку. Вихователі приходять раніше, щоб підготувати простір, спланувати діяльність на день та обговорити інші незвичні події дня: день народження, відсутність дитини і т.п.
По-перше, ми готуємо перекус. Щотижня, один із вихованців приносить нам кошик із перекусом для всіх: фрукти, рисові кекси, мармелад, мюслі, йогурт… Повторення щоденних справ дає дитині впевненість та безпеку, яка знає, що коли дають мюслі, то скоро прийдуть батьки забирати з садочку, коли рисові кекси, то збираємося на прогулянку у парк і т.п. Діти допомагають готувати перекус, якщо хочуть, але ми їх не просимо це робити. Вони нарізають фрукти, вижимають з апельсинів сік, лущать горіхи, наливають йогурт. Найменші активно спостерігають за тим, що відбувається у просторі навколо них. Таким чином, вони можуть організуватися і робити щось власним чином, досліджуючи по трохи життя. А що ж діти будуть наслідувати, якщо приходитимуть у садочок, де дорослі не зайняті справами? У такому випадку, досить часто діти починають ганяти, поки хтось не почне плакати.
Коли діти приходять, то бачать, що вихователь зайнятий чимось. Найменші діти люблять бути поруч, спостерігаючи за роботою або допомагаючи, а старші ідуть одразу гратися. Вони створюють дорогу для автомобілів, ставлять столи один на одний, щоб зробити цирк, готують сніданок для лялечок, ідуть з ними на прогулянку, інколи навіть катаються з ними на човні, повному бутербродів! У цю ранкову годину є величезна кількість діяльності і вихователь спокійно займається своїми справами. У неї завжди є робота: ппрання, прасування, готування їжі, шиття …, але вона завжди з інтерес включається у все, що відбувається навколо неї. Вона намагається переконатися, що життя цієї «великої сім’ї» наповнене ентузіазмом і тут панує певний порядок. Інколи діти запрошують її разом пропливти ся у човні або ж послухати історію, яку вони підготували.
Десь о 10:30 час прибирати іграшки. Вихователь першим починає складати свої речі і, таким чином, за допомогою гри та прикладу, усі допомагають та повертають речі на свої місця: машини припарковуються в гаражі, сміттєвози згрібають сміття, лялечки ідуть спати, попрасовані і складені тканини кладуть у кошики, тварини повертаються на ферму.
У нас всі до однієї хвили дня є пісня! Спів є найкращим засобом спілкування із дітьми. Коли ми співаємо, ми знаходимося на відстані від самих себе, наш голос звучить неупереджено і ми відкриваємо себе для оточення.
Піснею ми збираємо діток, ми подаємо руки і утворюємо коло. До цього моменту кожен був зайнятий тим чи іншим, сам чи з другом, а зараз ми усі разом готові співати прості пісеньки, пов’язані із порами року. Кожного дня впродовж декількох тижнів повторюються ті самі ігри та пісні, що дає можливість дітям вивчити велику кількість віршів, ритмівок, пісень та ігор.
І з піснею ми ідемо до столу. У кожного своє місце і ми чекаємо поки усі сядуть за стіл на свої місця, запалюємо свічку, вітаємося і дивимося, хто ж сьогодні прийшов, вітаємося з кожним по імені. Ми граємо у пальчикові ігри, беремося за руки і бажаємо «смачного». Перекус, який ми підготували на початку дня, вже на столі. Ми роздаємо кожному у тарілку, наливаємо травяний чай у чашки і знову чекаємо поки у кожного буде все. Дуже часто приходить великий момент тиші, не вдаваний, а тому, що кожен зайнятий і сконцентрований на процесі їжі. Кожен їсть залежно від того, на скільки голодний, завжди є достатня кількість їжі на добавку для тих, хто цього хоче. Коли усі закінчили пити і їсти, кожен несе свій посуд до кухні, іде до умивальника, миє руки і взувається.
Пора іти в сад. Проводити час в саду – це майже найголовніше право дітей. У саду є потаємні місця для хованок, можна лазити по деревах, збирати фрукти і робити сік чи мармелад, будувати палаци із піску і грати в кухню з одягу, що сушиться на сонці, у саду постійно ідуть ігри, підтримується єдність із природою, у дітях пробуджується відчуття любові і поваги до навколишнього середовища, в той час, як дорослі зайняті своїми справами: завжди є листя і пісок, який потрібно замести! Вихователь поряд, але не втручається у гру дітей. У нас є дощовики, гумові чоботи і водостійкі штани і куртки, які дозволяють проводити час у саду навіть у дощові дні! Яка ж це насолода збирати воду лопатками, стрибати у калюжах, робити ріки, варити у калюжах суп…
Піснею, яка вказує, що час повертатися у приміщення, ми починаємо складати лопатки і відра, витрушуємо пісок із взуття і ми готові повертатися, щоб почути історію. Щодня впродовж 3 чи 4 тижнів розповідається одна і та ж історія або усно, або у виставі. Щодня та сама історія у той самий час! Діти можуть навіть висловлювати незадоволення, якщо ви зміните хоч одне слово або додасте ще одну кому у розповідь! Ранок закінчується історією, яка дозволяє дітям взяти із собою світ ніжних і хвилюючих образів, які огортають їхні душі до наступного дня.
Ми побачили, що день поділяється на два етапи. З одного боку, дітей направляють через велику кількість матеріалу для гри, прості іграшки з натуральних матеріалів (дерево, мушлі, шовк, льон, бавовна і т.п.), а також через приклад вихователя, який як і мам вдома, робить потрібну для оточуючих роботу. Через таку різноманітну діяльність кожна дитина може знайти своїм способом та у свій час, що є наразі найкращим для свого власного розвитку.
А з іншого боку, є моменти, направлені на спільну роботу, наприклад коло, ігри, перекус та розповіді. Зміна вільної гри, як у приміщенні, так і надворі, і діяльності у групі є величезним щоденним диханням.
